Порушення роботи тактильної системи у дітей з РАС

Порушення роботи тактильної системи у дітей з РАС (розладом аутичного спектра) – це одна з найпоширеніших сенсорних особливостей. Вона суттєво впливає на поведінку, навчання, соціальні контакти й побутову адаптацію дитини.

Тактильна система – це чутлива система шкіри, яка сприймає дотики, тиск, біль, температуру, текстури тощо.

Вона допомагає людині:

• відчувати своє тіло в просторі (схема тіла),
• розрізняти безпечне/небезпечне,
• регулювати поведінку через відчуття контакту з навколишнім світом.

Як проявляються порушення тактильної системи у дітей з РАС?

1. Тактильна гіперчутливість (надмірна чутливість)

Дитина надто сильно реагує на дотики або певні текстури.

Прояви:

• не любить, коли її торкаються (навіть лагідно);
• уникає обіймів, тримає дистанцію;
• не переносить певний одяг (ярлики, шви, вовна);
• не любить пісок, фарби, пластилін;
• може сильно реагувати на миття голови, стрижку нігтів, зачісування.

Реакції: крики, уникання, агресія, закривання тіла руками, втеча.

2. Тактильна гіпочутливість (знижена чутливість)

Дитина погано відчуває дотик або потребує сильних стимулів, щоб “відчути себе”.

Прояви:

• постійно торкається предметів, людей, стін;
• може штовхати, кусати, обіймати надто сильно;
• не помічає болю, подряпин;
• шукає інтенсивних відчуттів – наприклад, крутиться, притискається до твердих поверхонь.

Мета: “розбудити” своє тіло, щоб відчути контакт із середовищем.

3. Порушення тактильної дискримінації

Дитині складно розпізнавати якість дотику: м’яке/тверде, холодне/тепле, гладке/шорстке.

Прояви:

• не може визначити предмет на дотик;
• плутає частини тіла (не знає, куди торкнулися);
• має труднощі з одяганням, застібанням ґудзиків, малюванням, письмом.

Як допомогти дитині?

Працює сенсорна інтеграція (під керівництвом фахівця):

• Тактильні ігри: гра з піском, крупами, водою, пінкою для гоління, тканинами;
• Глибокий тиск: ковдри з обтяженням, обійми, валик, масаж;
• Саморегуляція: вправи на “заземлення” тіла (розтирання, стискання м’яча);
• Дозовані дотики: поступово знайомити з різними матеріалами, дозволяючи вибір;
• Індивідуальний підхід: не змушувати, а створювати ситуацію безпеки.