Особливості мовленнєвого розвитку

Залежно від ступеня мовного порушення виділяються три рівні мовленнєвого розвитку .
На кожному етапі проводиться робота з розширення словника, формування фразової мови та виходу у зв’язне мовлення. Водночас кожен етап має свої особливості.
Так, наприклад, робота з дітьми, що мають I рівень мовного розвитку, починається з виховання їх мовної активності; основною роботою першого етапу буде формування пасивного та активного словника, доступного розумінню та відтворенню. Відпрацьовану фразу можна включати в діалог або невелику розповідь.
На другому етапі — формування фразової промови. Логопед вчить дітей поширювати речення, граматично та інтонаційно оформляти їх, а також веде роботу з розширення словника, охопленого тематичним єдністю, поступово ускладнюючи структуру слова.
Провідним у роботі третього етапу є формування зв’язного мовлення.
Зв’язне мовлення – це особлива складна форма комунікативної діяльності. У дітей з недорозвиненням мови ця форма самостійно не формується. При переказі та оповіданні діти, які страждають загальним мовним недорозвиненням, не можуть будувати фрази, вдаються до перефразувань і жестів, втрачають основну нитку змісту, плутають події, утрудняються у вираженні головної думки, не закінчують фрази. Така мова хаотична, бідна на виразність оформлення.
Зв’язне мовлення таких дітей самостійно не може бути сформованим , оскільки воно вимагає чіткої систематичної корекційної роботи логопеда.
Приділяючи увагу роботі над словом, шляхом практичних вправ логопед підводить дітей до розуміння зв’язку слів у реченні та відпрацьовує найскладніші граматичні форми.
Таким чином, на кожному етапі логопедичної роботи формуються всі сторони мовної діяльності.